Святкуання Нового Року в Кореї, Швеції, Америці

Корея
У Кореї всю новорічну ніч заведено проводити на ногах. Навіть є таке повір’я: “Якщо в ніч на Новий рік спати, то брови посивіють”. От і гуляють до ранку. Дівчата стрибають вгору з дошки, покладеної на колоду. Хто вище стрибне, швидше й заміж вийде.
У деяких інших східноазіатських країнах - у В’єтнамі, Камбоджі, Монголії та ін. - неодмінним аксесуаром Нового року є граблі, декоровані різноманітними дорогими прикрасами. Саме ними в новорічну ніч “загрібають щастя”. Ще на Сході поширені різдвяні ярмарки, на яких можна придбати не тільки одяг, продукти, начиння, прикраси й подарунки, але навіть... мрії, надії й щастя. Не бійтеся, вам не продадуть повітря, повне обіцянок і запевнень, а, наприклад, даруму - дерев’яну (або з пап’є-маше) ляльку з буддійського пантеону. Або хамаюмі - затуплені стріли з білим пір’ям, якими виганяють злих парфумів, і такара-буне - кораблики з рисом і сімома богами,які сидять на палубі і що символізують благополуччя й удачу.
Швеція
У Швеції в це свято б’ють про двері будинків старий посуд. Той, хто почує за своїми дверима дзенькіт розбитого посуду, неодмінно запросить жартівників у будинок і почастує чимсь смачним. Чим більше черепків у дверей, тим більш щасливим буде Новий рік. Але найбільш несподіваними подарунками можна вважати вирізані з льоду фігурки моржів і білих ведмедів, які дарують один одному ескімоси Гренландії. Оскільки в Гренландії навіть улітку холодно, як у нас на Новий рік, крижані подарунки досить довговічні.

Шведи традиційно дарують один одному саморобні свічки. Такий подарунок обумовлений тим, що в розпал зими на Полярному колі темніє рано, а світло символізує дружбу, гостинність, веселощі. У шведських будинках, де є діти, святкування Нового року починається з того, що татусі виходять виносити сміття, а повертаються в образі Юля Томтена (шведського Діда Мороза). Коли годинники б’ють північ, шведи кидають серпантин, грають на сопілках, а Юль Томтен починає дарувати подарунки. Так, під загальні веселощі, Новий рік вступає на землю Швеції.
АМЕРИКА
В Америці головну увагу приділяють не власне подарунку, а на його обгортці - коробки й коробочки, футляри й футлярчики. У різдвяний вечір родина й друзі із захватом викривають подарунки, які можуть бути загорненими в десять одежинок, як капустина .
А в індіанців Північної Америки навахо зберігся звичай зустрічати Новий рік біля величезного багаття на лісовій галявині. Вони танцюють у білих вбраннях, обличчя пофарбовані в білий колір, у руках палички з кульками з пір’я на кінцях. Танцюристи намагаються бути якомога ближче до вогню, і коли кульки спалахують, вони радіють. А потім з’являються шістнадцять найдужчих чоловіків, вони несуть яскраво-червону кулю й під музику підтягують за допомогою мотузки на вершину високого стовпа. Усі кричать: “Нове Сонце народилося!”

Святкування Нового року в Росії, Японії, Китаї

РОСІЯ
Традицій святкування Нового Року в Росії досить багато. Але от що цікаво - більшість з них запозичені з західної культури. Пояснюється це, очевидно, двома причинами: по-перше, прихід християнства на Слов'янську Русь цілком, чи майже цілком знищило язичеські традиції зустрічі нового року і проводів старого. По-друге, знаттю і дворянством в Росію ввозилися нові західні звичаї, які згодом переймалися простим людом і ставали народними. Причому, кожна епоха приносила щось нове. Від часів слов'янського язичництва нам дісталися переодягнені скоморохи та блазні. Епоха Петра Першого і наступних правителів-реформаторів принесла новорічну ялинку з іграшками, феєрверки, Діда Мороза та новорічний стіл (наїдків типу салатів Олів’є та вінегрету до нього не знали, обходилися кашами та пирогами ). А Радянський Союз дав нам Діда Мороза зі Снігуркою, обов'язкове шампанське з мандаринами на столі та бій Курантів.
ЯПОНІЯ
У японців існує традиція: перед Новим роком дарувати листівки із зображенням тварини, яка символізує Новий рік. Дарують також іграшки й сувеніри. Однією із найяскравіших прикрас японського дому перед Новим роком, є кадомацу (“сосна коло входу”). Кадомацу - вітання Божеству Новорічного свята - переважно виготовляють із сосни, бамбука, сплетених рисових соломинок. Прикрашають гілками папороті й мандарина.

У Японії бронзові дзвони буддійських храмів відбивають у новорічну ніч 108 ударів. Цифра 108 обрана не випадково. Японці вважають, що кожний із цих ударів виганяє одну з 108 пагубних звичок, які затьмарюють життя людини. Очищаючись таким чином, японці зустрічають свій загальний новий рік народження. В Японії не заведено святкувати свій, індивідуальний день народження. Сто восьмий удар новорічних дзвонів додає відразу цілий рік кожному жителю Японії, навіть новонародженим немовлятам. Кожен японець може поздоровити іншого з днем народження й у відповідь почути таке ж привітання. У це дивне свято японці одягають кімоно й роблять неймовірно складні зачіски.
Японський Новий рік неможливий без моти - круглого хліба із клейкого рису. Маленькі колобки із цього тіста, фарбують у різні кольори й нанизують на гілочки. На новорічний стіл подають страви, яким притаманна особлива сила: зацукровані скибочки морської капусти означають побажання щастя, біла квасоля - здоров’я, ікра - багатодітності.
До новорічного столу готують також і традиційні страви: рисове печиво - символ достатку в родині, довгі тонкі макарони - “тошікоші соба”, що означає довголіття, блюда з гороху, щоб було здоров’я, а з риб вибирають коропа, що уособлює силу.
За стародавнім японським повір”ям, якщо дитина покладе під подушку малюнок із зображенням того, про що мріє, усе збудеться.
1 січня японці традиційно всією родиною відвідують храм. На сходах, що ведуть до храму, стоїть курильниця, дим якої вважається священним і цілющим. Якщо у вас болить печінку - спрямуйте дим в область живота. Якщо розболілася голова - потримайте в ньому голову. У перший день Нового року бажання виконуються.

Китай
У Китаї в останній день старого року, після того як закінчилося готування святкових блюд і зроблені всі покупки в магазинах, вхідні двері будинку зачиняють і запечатують смужками червоного паперу (червоний колір - колір щастя), щоб щастя не покинуло його. Вся решта дня присвячується родині й будинку. Смужки червоного паперу знімаються вранці, щоб щасливі знамення Нового року могли ввійти в дім. Ті, хто потрапляють на Різдво до Китаю, помічають, насамперед, Дерева Світла - аналог нашої ялинки. Вони прикрашені по-східному яскравими й вишуканими ліхтариками, квітами, гірляндами. Ці ж прикраси китайські християни використовують у святковому оздобленні своїх осель. Маленькі китайці в переддень свята вивішують на стіни панчохи, куди Дун Че Лао Рен (Дідусь Різдво) кладе свої різдвяні подарунки.

Святкування Нового Року в Італії, Іспанії, Туреччині

ІТАЛІЯ
В Італії в новорічну ніч заведено голосно кричати. Італійці - любителі голосно розмовляти, але в Новий рік офіційно дозволено волати щосили, прощаючись зі старим роком. Вважається, що Новий рік треба зустріти з відкритим серцем, позбувшись від поганих намірів і від усього непотрібного, викинувши його у вікно (на вулицю летять старі крісла, стільці, праски...)
На Новий рік малятам розповідають казку про Ла Бефану, яка через димар пробирається в будинок до гарних дітей і кладе подарунки в черевичок. Гостей пригощають піцою, сухими фініками, печеними бобами. Із сивої давнини в Італії на Новий рік їдять сушений у гронах виноград, суп із сочевиці, круті яйця.
ІСПАНІЯ
В Іспанії за традицією жителі виходять на вулицю й відправляються на центральну площу їсти виноград. У Мадриді - на Plaza Puerta del Sol - до Сонячної Брами, у Барселоні - на Plaza Mayor - Головну площу, у Севільї - на Plaza de Espana - площа Іспанії.
У Мадриді жителі іспанської столиці під бій годин з’їдають дванадцять виноградних ягід. Кожна виноградинка - за один із дванадцяти прийдешніх місяців. При цьому не можна, брати великі ягоди з безліччю кісточок: є небезпека того, що не встигнеш їх виплюнути. Але й “дамські пальчики”, які зовсім без кісточок, їсти не заведено: будуть вважати тюхтієм. Виноград їдять на голодний шлунок, а на вечерю їдять індичину або баранину.

У новорічну ніч не подають улюблений іспанцями la sopa de ajo - суп із часнику: вважається, що запах часнику може налякати Новий рік і надовго забезпечить поганий настрій. Зате солодку халву-туррон наприкінці грудня готують усюди, додаючи родзинки, горіхи, шоколад – вважається, що все це є запорукою благополуччя в новому році.
Також, на Новий рік іспанці перегороджують вулиці парканами, ставлять капкани й пастки, неначе для полювання. Уважається, що в цей час по вулицях гуляє нечиста сила і краще переловити її в старому році, щоб вона не перебралася в новий.
ТУРЕЧЧИНА
Мусульманам не забороняється зустрічати Новий рік, однак не рекомендується прикрашати ялинку і запрошувати Діда Мороза. Про це говориться в новорічній заяві глави турецьких мусульман . Традиція зустрічі Нового року визнана в усьому світі і є частиною світової культури, однак Різдво є релігійним святом і не має нічого загального з Новим роком. Мусульмани не повинні плутати ці два свята, і використання різдвяних символів на Новий рік свідчить "про релігійну і культурну деградацію". Традиція святкування Нового року з ялинкою поширена в Туреччині. Однак в ряді мусульманських країн святкування Нового року не заохочується. Зокрема, в Саудівській Аравії це карається арештом.

Новий Рік у Великобританії, Німеччині, Франції

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ
Новий рік у середньовічній Англії починався в березні. Рішення парламенту перенести початок року на 1 січня 1752 року натрапило на жіночу опозицію. Делегація від обурених англійських леді заявила спікеру, що парламент не має права робити жінок на багато днів старшими, на що спікер нібито відповів: “Ось класичний зразок жіночої логіки!”
В Об”єднаному Королівстві замовляють подарунки у Father Chrіstmas (буквально - Батько Різдва). Йому пишуть докладного листа із перерахуванням бажаних подарунків, який кидають у камін. Дим із труби доставить список бажань прямо за призначенням. І все-таки, димом-димом, а за подарунками доводиться власними ніжками ходити. Англійці дарують один одному подарунки приблизно однакової вартості. У сімейному колі дуже часто церемонія розподілу подарунків проводиться за старою традицією - через жереб. Жителі туманного Альбіону обов’язково дотримуються звичаю надсилати листівки з різдвяним сюжетом всім знайомим. А ще, в переддень Нового року в будинку повинен панувати зразковий лад: підлога виметена, одяг акуратно складений, годинник заведений, музичні інструменти настроєні, столове срібло начищене, ліжка застелені, борги сплачені.
З настанням напівночі господар широко відчиняє двері, щоб старий рік ішов, а новий заходив до оселі. Потім двері й вікна зачиняються й виконуються пісня “Чи забути колишнє кохання”. З цієї миті чекають першого гостя. Від того, хто першим переступить поріг будинку, залежить щастя в наступному році. Вважається, що жінки приносять нещастя, так само як і блондини з брюнетами; щасливим кольором волосся вважається рудий. У Нортумберленді й на острові Мен не люблять тих, хто страждає на плоскостопість; шотландці дуже не люблять зовнішні вади - небажаним гостем є кульгавий, той, чиї брови сходяться, у кого недобре око. Якщо з “першим гостем” не пощастило, потрібно терміново вжити запобіжних заходів: кинути дрібку солі у вогонь, заговорити з гостем першим, повісити над дверима хрест із гілочок, скріплених червоною ниткою.

Але існує правило й для гостя - йому потрібно принести із собою для господарів корж, віскі й маленький шматочок вугілля. Вугілля треба кинути в сімейний камін і побажати, щоб вогонь у будинку палав вічно. Правда, не завжди можна достукатися у двері будинку, який вам сподобався.
НІМЕЧЧИНА
Різдво в Німеччині свято сімейне. Вся родина повинна неодмінно зібратися за святковим столом. У цей день відбувається церемонія вручення подарунків, що навіть має свою назву – die Bescherung. Апофеозом новорічного бенкету є der Lebekuchen - пряник. В 16 столітті це “справжнє диво з борошна, цукру й родзинок” іноді сягало довжини цілого ослона. І тоді можна зробити подарунок всім своїм друзям і знайомим: берете “лавку з пряника” під пахву... і вперед, з Новим роком народ поздоровляти. Одному ніжку від ослінчика, іншому - спинку. Витрати мінімальні, а подарунка, можна сказати, на всіх вистачить. А ще, У Південній Німеччині й Австрії часто дарують скляних або порцелянових поросят, які являють собою скарбнички.
Франція. Головне - обійняти бочку з вином і поздоровити її зі святом
Французький Дід Мороз - Пер Ноэль - приходить у новорічну ніч і залишає подарунки в дитячих черевичках. Той, кому дістається біб, запечений у новорічний пиріг, дістає титул "бобового короля" і у святкову ніч усі коряться його наказам. Ще одна ознака свята - Сантони - дерев'яні чи глиняні фігурки, які ставлять біля ялинки. За традицією, гарний хазяїн-винороб неодмінно повинен цокнутися з бочкою вина, поздоровити її зі святом і випити за майбутній врожай.
У Франції на Noеl (Різдво) дарують все що заманеться, хоча й дотримуються дещо суворіших правил, ніж за океаном. Так, парфуми може своїй дружині подарувати тільки чоловік, такий подарунок від іншого джентльмена вважається не дуже пристойним.

Як зустрічають Новий рік та Різдво у світі

Новий Рік - одне із найзагадковіших свят, і не тільки тому, що його очікування й святкування пов’язане зі світом добрих казок і магії, але ще й тому, що в культурній загальнолюдській традиції це, мабуть, єдина знаменна подія, що протягом століть і щорічно відзначається людьми у всіх країнах і на всіх континентах. Новий рік воістину планетарне свято, яке знають, люблять і з нетерпінням чекають земляни - такі різні у своїх этно-національних традиціях, релігійних переконаннях, історичних і сучасних культурних перевагах, для кого він завжди несе із собою надію на здійснення особистих бажань і планів, а в цілому - на майбутній розвиток людства... до наступного нового року... і далі...
Незважаючи на те, що Новий рік - одне з небагатьох свят, що об`єднує все людство, за всіх часів у різних народів існували й існують нині свої власні традиції зустрічі Нового року, своя святкова атрибутика, свої тимчасові строки для проведення цього свята.
Історія свята Новий рік сягає глибокої давнини, коли наші предки пов’язували й пристосовували його до різних знаменних подій свого життя, позначаючи тим самим настання нового часу, періоду, циклу життєдіяльності.
Так, приміром, протягом довгого часу древні римляни святкували Новий Рік на початку березня, доти, поки Юлій Цезар не ввів новий календар (сьогодні він називається юліанським). Таким чином, датою зустрічі Нового року став перший день січня - місяця, названого на честь римського бога Януса (дволикого), один обличчя якого було, ніби звернене назад до минулого року, інше - уперед до нового.
У Древньому Єгипті Новий Рік святкувався під час розливу ріки Ніл, що приблизно відбувалося в кінці вересня. Розлив Нілу був дуже важливий, тому що тільки завдяки йому в сухій пустелі проростало зерно. У Новий рік статуї бога Амона, його дружин і сина ставили в човен. Човен плавав місяць по Нілу, все це супроводжувалося співом, танцями й святковими гуляннями. Потім статуї вносили назад у храм.
У Вавилоні (територія сучасного Іраку) Новий рік зустрічали навесні. Під час свята цар на кілька днів залишав місто, у його відсутність народ гуляв і радів і міг робити все, що заманеться. Коли цар і його почт урочисто поверталися до міста, свято закінчувалося, а народ повертався до повсякденної роботи. Так щороку люди починали життя заново.
Стародавні кельти, жителі Галлії (територія сучасної Франції й частини Англії) зустрічали новий рік наприкінці жовтня. Свято називалося Samhaіn від “summer’s end” (кінець літа). У Новий рік кельти прикрашали житло омелою, щоб відлякувати привидів. Вважалося, що саме в Новий рік духи мертвих приходять до колишніх осель.
У середні віки Новий рік уже активно відзначався в багатьох державах і землях. З X по XV століття початком нового року на Русі вважалося 1 березня, в XV столітті свято було перенесено на 1 вересня, а в 1699 році цар Петро Перший видав указ, яким наказав вважати початком року 1 січня. Схожі перетворення торкнулися й середньовічної Англії, де традиційно Новий рік відзначався в березні, але ситуація змінилася в 1752 році, коли рішенням парламенту дата святкування також була перенесена на 1 січня.

У наш час традиція зустрічі й святкування Нового року стала настільки стійкою, що на Землі навряд чи є країна або народ, які так чи інакше не були б втаємничені у святкові події.
Однак, незважаючи на традиційні й сезонні розходження у святкуванні Нового року, є в цього свята об’єднуючий атрибут (символ), без якого не обходиться жоден Новий рік - це Дід Мороз. Існує кілька версій його появи. В одних країнах “предками” Діда Мороза вважають “місцевих” гномів, в інші - середньовічних мандрівних жонглерів, які співали різдвяних пісень, або мандрівних продавців дитячих іграшок. Образ Діда Мороза складався століттями, і кожен народ вносив у його історію щось своє. У різних країнах доброго дідуся називають по-різному: в Іспанії – Папа Ноэль, у Румунії - Мош Джарілє, у Голландії - Синте-Клаас, в Англії й Америці - Санта-Клаус, а в нас – Святий Миколай. Костюм Діда Мороза теж з’явився не відразу: спочатку його зображували в плащі; до початку XІ століття голландці малювали його струнким курцем люльки, який вправно прочищає димарі, через які потім закидує дітям подарунки; наприкінці того ж століття діда одягли в червону шубу, облямовану хутром; в 1860 році американський художник Томас Найт домалював Діду Морозу бороду, а невдовзі по тому, англієць Тенніел створив образ добродушного товстуна - і з таким Дідом Морозом всі ми добре знайомі.

Найдавніша традиція, зустрічі Нового року, як правило, пов’язана з розповсюдженим повір’ям “як Новий рік зустрінеш, так його й проведеш”. Люди чекають від цього свята чудес, нових успіхів, щастя й зустрічають його відповідно до традицій свого народу.

За легендою Юлій Цезар звільнив у новорічний вечір одного із своїх рабів за те, що той побажав йому пожити в новому році довше, ніж у старому. “Це найкурйозніше побажання щастя за всі роки існування людства!” - викликнув Цезар. А імператор Калігула в перший день Нового року виходив на площу перед палацом і приймав подарунки від підданих, записуючи, хто, скільки і що саме подарував.

Отже, помандруємо світом, поцікавимося звичаями та традиціями на родів світу!