Як зустрічають Новий рік та Різдво у світі

Новий Рік - одне із найзагадковіших свят, і не тільки тому, що його очікування й святкування пов’язане зі світом добрих казок і магії, але ще й тому, що в культурній загальнолюдській традиції це, мабуть, єдина знаменна подія, що протягом століть і щорічно відзначається людьми у всіх країнах і на всіх континентах. Новий рік воістину планетарне свято, яке знають, люблять і з нетерпінням чекають земляни - такі різні у своїх этно-національних традиціях, релігійних переконаннях, історичних і сучасних культурних перевагах, для кого він завжди несе із собою надію на здійснення особистих бажань і планів, а в цілому - на майбутній розвиток людства... до наступного нового року... і далі...
Незважаючи на те, що Новий рік - одне з небагатьох свят, що об`єднує все людство, за всіх часів у різних народів існували й існують нині свої власні традиції зустрічі Нового року, своя святкова атрибутика, свої тимчасові строки для проведення цього свята.
Історія свята Новий рік сягає глибокої давнини, коли наші предки пов’язували й пристосовували його до різних знаменних подій свого життя, позначаючи тим самим настання нового часу, періоду, циклу життєдіяльності.
Так, приміром, протягом довгого часу древні римляни святкували Новий Рік на початку березня, доти, поки Юлій Цезар не ввів новий календар (сьогодні він називається юліанським). Таким чином, датою зустрічі Нового року став перший день січня - місяця, названого на честь римського бога Януса (дволикого), один обличчя якого було, ніби звернене назад до минулого року, інше - уперед до нового.
У Древньому Єгипті Новий Рік святкувався під час розливу ріки Ніл, що приблизно відбувалося в кінці вересня. Розлив Нілу був дуже важливий, тому що тільки завдяки йому в сухій пустелі проростало зерно. У Новий рік статуї бога Амона, його дружин і сина ставили в човен. Човен плавав місяць по Нілу, все це супроводжувалося співом, танцями й святковими гуляннями. Потім статуї вносили назад у храм.
У Вавилоні (територія сучасного Іраку) Новий рік зустрічали навесні. Під час свята цар на кілька днів залишав місто, у його відсутність народ гуляв і радів і міг робити все, що заманеться. Коли цар і його почт урочисто поверталися до міста, свято закінчувалося, а народ повертався до повсякденної роботи. Так щороку люди починали життя заново.
Стародавні кельти, жителі Галлії (територія сучасної Франції й частини Англії) зустрічали новий рік наприкінці жовтня. Свято називалося Samhaіn від “summer’s end” (кінець літа). У Новий рік кельти прикрашали житло омелою, щоб відлякувати привидів. Вважалося, що саме в Новий рік духи мертвих приходять до колишніх осель.
У середні віки Новий рік уже активно відзначався в багатьох державах і землях. З X по XV століття початком нового року на Русі вважалося 1 березня, в XV столітті свято було перенесено на 1 вересня, а в 1699 році цар Петро Перший видав указ, яким наказав вважати початком року 1 січня. Схожі перетворення торкнулися й середньовічної Англії, де традиційно Новий рік відзначався в березні, але ситуація змінилася в 1752 році, коли рішенням парламенту дата святкування також була перенесена на 1 січня.

У наш час традиція зустрічі й святкування Нового року стала настільки стійкою, що на Землі навряд чи є країна або народ, які так чи інакше не були б втаємничені у святкові події.
Однак, незважаючи на традиційні й сезонні розходження у святкуванні Нового року, є в цього свята об’єднуючий атрибут (символ), без якого не обходиться жоден Новий рік - це Дід Мороз. Існує кілька версій його появи. В одних країнах “предками” Діда Мороза вважають “місцевих” гномів, в інші - середньовічних мандрівних жонглерів, які співали різдвяних пісень, або мандрівних продавців дитячих іграшок. Образ Діда Мороза складався століттями, і кожен народ вносив у його історію щось своє. У різних країнах доброго дідуся називають по-різному: в Іспанії – Папа Ноэль, у Румунії - Мош Джарілє, у Голландії - Синте-Клаас, в Англії й Америці - Санта-Клаус, а в нас – Святий Миколай. Костюм Діда Мороза теж з’явився не відразу: спочатку його зображували в плащі; до початку XІ століття голландці малювали його струнким курцем люльки, який вправно прочищає димарі, через які потім закидує дітям подарунки; наприкінці того ж століття діда одягли в червону шубу, облямовану хутром; в 1860 році американський художник Томас Найт домалював Діду Морозу бороду, а невдовзі по тому, англієць Тенніел створив образ добродушного товстуна - і з таким Дідом Морозом всі ми добре знайомі.

Найдавніша традиція, зустрічі Нового року, як правило, пов’язана з розповсюдженим повір’ям “як Новий рік зустрінеш, так його й проведеш”. Люди чекають від цього свята чудес, нових успіхів, щастя й зустрічають його відповідно до традицій свого народу.

За легендою Юлій Цезар звільнив у новорічний вечір одного із своїх рабів за те, що той побажав йому пожити в новому році довше, ніж у старому. “Це найкурйозніше побажання щастя за всі роки існування людства!” - викликнув Цезар. А імператор Калігула в перший день Нового року виходив на площу перед палацом і приймав подарунки від підданих, записуючи, хто, скільки і що саме подарував.

Отже, помандруємо світом, поцікавимося звичаями та традиціями на родів світу!